Засадниче місце в теорії розвитку критичного мислення посідає поняття критичне мислення. Критичне мислення — це науковий тип мислення, який використовується для розв’язання неординарних практичних задач, включає в себе загальне та предметне мислення, характеризується:
- усвідомленістю;
- самостійністю;
- рефлексивністю;
- цілеспрямованістю;
- обґрунтованістю;
- контрольованістю;
- самоорганізованістю [2].
Усі країни своє майбутнє пов’язують з освітою, оскільки саме освіта є найважливішим чинником економічного та соціального прогресу [3].
А. Валицька зазначає:
| Сьогодні змінюються принципи міжнародного діалогу: не воєнна сила, а вагомість та унікальність культурно-господарчого укладу країни визначають її місце за “круглим столом” цивілізацій у третьому тисячолітті. [4] |
Загальновизнаним є положення про те, що освіта цілковито пов’язана з процесом соціально-економічного та культурного розвитку країни. Сьогодні рівень освіти і культури, людські ресурси та інтелект все частіше відносять до розряду національних багатств та пов’язують з ними майбутнє країни. Показником розвитку людських ресурсів та потенціалу країни вважаються моральність та духовне здоров’я, різнобічність професійної підготовки, прагнення до інновацій, здатність до неординарних рішень — все це є важливим чинником прогресу[5].
|
Враховуючи ймовірнісний характер соціальних перспектив, людина, її інтелектуальний і моральний потенціал перетворюються на «основний фактор саморозвитку суспільства». У зв’язку із цим невимірно зростає роль обґрунтованого вибору[6]. — Х. Тхагапсоєв «О новой парадигме образования» |
А обґрунтований вибір без критичного мислення неможливий. Постпромислова епоха перетворила науку в безпосередню виробничу силу, і формула «наука — освіта — виробництво» складає основу сучасного економічного розвитку. На світовому ринку, де відбувається жорстока конкурентна боротьба, перемагають ті країни, які інтенсивно розвивають фундаментальні та прикладні дослідження та всіляко підвищують рівень освіченості, з тією метою, щоб не лише еліта, але всі трудівники могли освоювати наукові досягнення й ефективно працювати з високою технікою і складними технологіями [7].
П. Щедровицький характеризує початок ХХІ ст. таким чином:
| «…час боротьби людських ресурсів — регіонів, культур і релігійних течій, що по-різному вибудовують техніки і технології самоорганізації людини. Ті країни і регіони, які не випрацюють адекватної антропологічної концепції й відповідних гуманітарних технологій можуть перетворитися на «звалище людських відходів» [8]. |
— Щедровицкий П. «Пространство свободы»
Реалії сучасного життя вимагають подолання репродуктивного стилю навчання і переходу до нової освітньої парадигми, яка забезпечуватиме пізнавальну активність і самостійність мислення учнів — це є стратегічний напрямок модернізації освіти. А самостійність мислення неможлива без його критичності [9].
Як стверджує віце-президент Російської академії освіти В. Борисенков:
|
Школа повинна навчити мислити і навчити вчитися — ось педагогічні імперативи сучасної епохи [10]. — Борисенков В. «Вызовы современной эпохи и приоритетные задачи педагогической науки» |
Особистісно-орієнтоване навчання передбачає зміщення акценту з інформаційно-гностичного підходу на розвивальний та діяльнісний, в основі якого формування особистості, здатної до активної творчої діяльності. Таке навчання ще називають сенсопошуковим, на відміну від інформативного [11]. Особистісно-орієнтована освіта акцентує увагу на розвитку смислової сфери, найхарактернішою ознакою якої є ставлення людини до дійсності, усвідомлення її цінності, пошук причин і сенсу того, що відбувається навколо, інакше кажучи, на засвоєнні рефлексивної культури. Рефлексія породжує дві цілі й, відповідно, дві сторони відношення «людина — світ»:
- виразити, відтворити світ у собі;
- виразити, відтворити себе у світі.
Треба спробовати описані методики на уроках. Тоді можна буде сказати щось більш конкретне. Окремі ідеї, зрозуміло, ми використовуємо. Але назви методів я чую вперше.
Цікава тема. Не знала, що мої методи роботи так називаються. Буду працювати далі, спираючись на досвід роботи інших вчителів, обгрунтовані викладки , дослідження. Підхід до роботи тепер буде науковим, а не інтуітивним.
Дякую за змістовність, чіткість та цікавий виклад матеріалу як на сайті, так і на лекціях. Повністю згодна з тим, що витель має усвідомлювати значення своєї роботи; відзначатися самостійністю, самоорганізованістю та цілеспрямованістю; до дітей відноситмся з рефлексивністю та розвивати в них самоорганізованість; приймати обґрунтовані рішення і не забувати про самоконтроль.
Дякую за змістовний матеріал. Наша школа працює над проблемою: Особливості організації навчально- виховного процесу на основі компетентнісного підходу,саморозвиток і самоосвіта в умовах креативної освіти.На сьогоднішній день це дуже важливо, кожна людина має самоорганізуватися і себе реалізувати.