“Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі українські батьки усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Їм варто прийти до розуміння, що вони несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в інтернеті, як і на вулиці або в метро. Інакше вони можуть зіткнутися із цілком реальними результатами віртуального спілкування”

Ірина Колесник, дитячий і сімейний психолог, консультант Психологічного центру особистісного та професійного розвитку ALTERA.

Тривожні цифри (за матеріалами досліджень Всеукраїнського соціологічного дослідження, яке було проведене Інститутом соціології НАН України в 2009 році):

• понад 28% опитуваних дітей готові надіслати свої світлини незнайомцям у Мережі;
• 17% без коливань діляться інформацією про себе і свою родину (адреса, професія, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі тощо);
• 22% дітей періодично потрапляють на сайти для дорослих;
• 28% дітей, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю або куріння, хоча б один раз спробували їх купити;
• 11% − спробували купувати наркотики;
• близько 14% опитуваних час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх і лише деякі звертають увагу на вартість послуги;
• лише у 18% випадків дорослі перевіряють, які сайти відвідує дитина,
• тільки 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як “дорослий” контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність тощо.

9 лютого щороку в Україні проходить День безпечного Інтернету. Вперше ідея відзначати цю дату була висунута Єврокомісією ще у 2004 році, а функції основного координатора руху були покладені на Insafe – європейську мережу організаційних центрів з пропаганди безпечного, свідомого користування Інтернетом та мобільним зв’язком.

Україна долучилася до цього процесу лише в 2008 році. Тоді була створена Коаліція за безпеку дітей в інтернеті. Цього року Коаліція в якості свого пріоритету висуває роботу з батьками та вчителями. Фішинг, кардинг, грумінг, булінг, мобінг – з урахуванням одного з найнижчих у Європі рівнів проникнення інтернету в Україні ці терміни мало для кого несуть змістовне навантаження. Хоча без з’ясування їхнього змісту і мови не може бути про підключення домашнього комп’ютера до інтернету.

Фíшинг (англ. phishing [‘fiʃiŋ] від fishing — рибальство) — вид шахрайства, метою якого є виманювання у довірливих або неуважних користувачів мережі персональних даних клієнтів онлайнових аукціонів, сервісів з переказування або обміну валюти, інтернет-магазинів. 

Шахраї використовують усілякі виверти, які найчастіше змушують користувачів самостійно розкрити конфіденційні дані – наприклад, посилаючи електронні листи із пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису, що містять посилання на веб-сайт в Інтернеті, зовнішній вигляд якого повністю копіює дизайн відомих ресурсів.

Про випадки фішингу відомих українських компаній:

• Сайти шахраїв-«фішерів», що клонують офіційний сайт Portmone.com, почали з’являтися в Мережі із завидною регулярністю.
• Жертвами «фішингу» можуть стати клієнти Приватбанку

Грумінг (англ. grooming) – входження в довіру до дитини з метою її схилення до будь-якого брутального поводження, в тому числі і в сексуальному плані.

Злочинці найчастіше встановлюють контакти з підлітками в чатах або на форумах. Зазвичай вони добре обізнані із захопленнями сучасної молоді і без особливих зусиль підтримують бесіди. Вони знаходять співрозмовників, які чимось засмучені або шукають підтримки, співчувають їм, потім пропонують перейти в більш відокремлене віртуальне місце спілкування. Поступово втягують їх в обговорення інтимних питань. Потім пропонується зустрічі в реальному світі. 

Кардинг – вид шахрайства, при якому проводиться операція з використанням банківської картки або її реквізитів, не ініційована або не підтверджена її власником. 

Більш детально про кардинг можна ознайомитись у статті: «Кардинг или как воруют деньги с кредиток»

Буллінг (англ. bullying) – залякування, переслідування, знущання, глузування й інші дії – які здатні налякати, принизити й іншим чином негативно впливати на дитину.

Цей вид насильства набув широкого поширення в середовищі підлітків. Вони створюють сайти, присвячені одноліткам, які з тих чи інших причин стають «ізгоями», розміщують компрометуючі їх фотографії, надсилають анонімні образливі та загрозливі повідомлення, розпускають непристойні чутки. Іноді сцени знущання знімаються на фото – або відеокамеру і потім поширюються через Інтернет.

Буллінг – явище глобальне і масове. За словами 1200 дітей, які відповіли на запитання Інтернет-сайту KidsPoll, буллінгу піддавалися 48%, у тому числі 15% – неодноразово, а самі займалися ним 42%, причому 20% –  багато разів.

Більш детально про буллінг можна ознайомитись у статті: «Что такое буллинг и как с ним бороться?» 

Мобінг (від англійського mob – натовп) – психологічні утиски, переважно групові, працівника з боку роботодавця або інших працівників, що включають у себе постійні негативні висловлювання, постійну критику на адресу працівника, його соціальну ізоляцію усередині організації, виключення з його службових дій соціальних контактів, поширення про працівника свідомо неправдивої інформації тощо.

Термін ввів в психологію груп доктор Ханц Лейман, який вперше провів дослідження мобінга на робочих місцях у Швеції на початку 1980-х. Мобінг виражається в різних формах, і розвиток Інтернету породило чергову – мобінг в соціальних мережах. 

За наслідками мобінг в Інтернеті нічим не відрізняється від реального життя. Особливо чутливі люди переживають цькування дуже важко, аж до суїциду. Особливо це явище небезпечно для дітей, які в силу незрілості психіки близько до серця сприймають знущання однолітків. Уже є приклади дитячих самогубств на цьому грунті. 

Інтернет-мобінг навіть більш небезпечний, оскільки, якщо раніше діти, які зазнавали утисків однокласників, могли хоча б вдома уникати цих проблем, то зараз цей тиск дитина відчуває постійно. Збільшується він тим, що Інтернет робить мобінг відкритим для всього світу. Дитина отримує ярлик жертви в очах тих, хто не повинен знати про цькування (в соціології це називається «стигматизацією»).

Більш детально про мобінг можна ознайомитись у статтях:

• Мобінг: поняття, види, причини, наслідки, профілактика, як боротися…
• Что такое моббинг и как с ним бороться
• «Моббинг в Интернете переходит все разумные границы»
• «Проблемы детского моббинга»
• «Моббинг. Как учителю противостоять травле школьников?»

Поради батькам:

1. Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якому Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.
   2. Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.
   3. Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням.
   4. Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!
   5. Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
   6. Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
   7. Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів.
   8. Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів.