Викладання фізики в умовах непередбачуваних загроз війни

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо викладання фізики у закладах загальної середньої освіти
міста Києва в умовах непередбачуваних загроз війни

Вступ

Умови воєнного стану створюють особливі виклики для організації освітнього процесу. Повітряні тривоги, необхідність переходу до укриття, тимчасове припинення або зміна формату очних занять, нестабільне електропостачання, перебої з Інтернетом, поєднання очного та дистанційного навчання можуть істотно змінювати умови, у яких учитель і учні здійснюють освітню діяльність.

Ці методичні рекомендації розроблено з урахуванням Методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану та з урахуванням специфіки навчання фізики в 7–11 класах. Загальні підходи МОН до забезпечення безпечного й безперервного освітнього процесу конкретизовано стосовно змісту, форм і видів навчальної діяльності з фізики.

Особливої уваги потребує викладання фізики, оскільки її зміст передбачає не лише засвоєння теоретичних положень, а й спостереження та дослідження фізичних явищ, проведення експериментів, вимірювання фізичних величин, роботу з обладнанням, аналіз експериментальних даних, розв’язування практико-орієнтованих задач та формування дослідницьких умінь.

Тому організація навчання фізики в умовах воєнного стану має ґрунтуватися не на спрощенні змісту предмета, а на гнучкій адаптації способів його опрацювання до конкретних безпекових, організаційних і технічних умов.

Основна ідея рекомендацій полягає в тому, що зміна умов навчання не повинна автоматично призводити до зміни навчальної мети та очікуваних результатів; змінюватися мають способи, форми й засоби досягнення цих результатів.

Рекомендації призначені для організації навчання фізики учнів 7–11 класів і можуть застосовуватися в межах визначеної закладом освіти моделі організації освітнього процесу — під час очного навчання, роботи в укритті, комбінування очного та дистанційного навчання, а також під час синхронної та асинхронної дистанційної взаємодії.

1. Мета рекомендацій

Метою рекомендацій є створення стійкої та адаптивної моделі навчання фізики, яка дає змогу:

• забезпечити безперервність освітнього процесу в умовах його можливого переривання;
• зберегти змістову та практичну спрямованість навчання фізики;
• забезпечити досягнення визначених навчальною програмою результатів;
• оперативно змінювати формат роботи відповідно до безпекової ситуації;
• організовувати змістовну діяльність учнів в укритті;
• забезпечувати повноцінну участь дистанційних учнів;
• організовувати самостійне асинхронне навчання;
• мінімізувати залежність навчання від електроенергії та Інтернету;
• зберегти можливості для експериментальної та дослідницької діяльності;
• забезпечити наступність між різними формами навчання.

2. Основна концепція організації навчання

Організація навчання фізики в умовах воєнного стану має забезпечувати безперервність освітнього процесу та досягнення визначених освітньою програмою результатів навчання незалежно від зміни безпекових, організаційних чи технічних умов. Спосіб організації навчання визначається відповідно до моделі, затвердженої закладом освіти, та фактичної безпекової ситуації.

Специфіка фізики потребує завчасного визначення того, які види навчальної діяльності доцільно реалізовувати в кабінеті фізики, які можуть бути організовані в укритті, а які — дистанційно або асинхронно. Такий підхід дає змогу заздалегідь підготувати альтернативні способи досягнення запланованих результатів навчання.

Для методичного планування навчання фізики пропонується використовувати три пріоритети:

П1 — пріоритетно в кабінеті фізики.

Навчальна діяльність, яка потребує спеціалізованого обладнання, лабораторного середовища, безпосередньої взаємодії з учителем або є важливою для формування експериментальних і практичних умінь, а також фундаментальних знань, необхідних для подальшого вивчення фізики.

П2 — в укритті або в умовах самостійної роботи учня.

Види навчальної діяльності, які можуть бути безпечно та педагогічно доцільно реалізовані в укритті, а для учнів, які не можуть перебувати разом із класом, — виконані самостійно за заздалегідь підготовленими матеріалами та завданнями.

П3 — дистанційно або асинхронно.

Види навчальної діяльності, які можуть повноцінно реалізовуватися із застосуванням технологій дистанційного навчання — у синхронній взаємодії або в асинхронному режимі, з урахуванням безпекових та технічних умов.

П1, П2 і П3 не визначають важливість навчальної теми та не є окремими моделями організації освітнього процесу. Вони є методичними пріоритетами, які допомагають учителю заздалегідь визначити доцільний спосіб організації конкретної навчальної діяльності та забезпечити можливість переходу між різними форматами без втрати навчального результату.

У разі зміни безпекової ситуації вчитель не повинен щоразу створювати новий сценарій навчання. Альтернативні способи роботи мають бути передбачені заздалегідь, що дає змогу оперативно перейти від одного способу організації навчальної діяльності до іншого відповідно до рішення закладу освіти та фактичних умов.

МОН визначає загальні організаційні моделі освітнього процесу та правила переходу між ними, а ці методичні рекомендації конкретизують їх застосування до навчання фізики. Підходи П1, П2 і П3 є методичними інструментами планування навчальної діяльності, які дають змогу в межах визначеної закладом освіти моделі забезпечувати досягнення результатів навчання з урахуванням специфіки фізики — її експериментальності, практичної спрямованості, необхідності роботи з обладнанням, дослідницької діяльності та наступності навчання.

3. Пріоритет П1 — пріоритетно в кабінеті фізики

До П1 доцільно відносити заняття, проведення яких за першої безпечної можливості бажано забезпечити саме в кабінеті фізики, оскільки їх зміст або характер навчальної діяльності мають особливе значення для якісного та системного опанування фізики.

До цієї категорії належать, зокрема:

• лабораторні роботи;
• практичні роботи;
• фронтальні експерименти;
• демонстраційні експерименти;
• робота з вимірювальними приладами;
• експериментальні дослідження;
• заняття, на яких формуються та закріплюються практичні й експериментальні вміння;
• заняття, на яких опрацьовується базовий теоретичний матеріал, що має фундаментальне значення для подальшого вивчення фізики, є необхідною основою для опанування наступних тем або використовується в навчанні на наступних етапах, зокрема в наступних класах.

До останньої групи доцільно відносити фундаментальні поняття, фізичні величини, закони, закономірності, способи діяльності та інші елементи змісту, без достатнього розуміння яких учневі буде складно успішно опановувати наступний навчальний матеріал.

Якщо через безпекові умови, повітряні тривоги, перебування учнів в укритті або інші обставини урок П1 не вдалося провести в кабінеті фізики, це не повинно автоматично означати його повну втрату або перенесення всього змісту на самостійне опрацювання. Ті частини навчального матеріалу, які можна без істотної втрати якості опрацювати в укритті, дистанційно або асинхронно, доцільно реалізувати в доступному форматі.

За першої безпечної можливості вчитель має повернутися до ключових складових уроку П1 в умовах кабінету фізики. При цьому не обов’язково повторювати весь урок. Залежно від того, що вже було опрацьовано учнями, у кабінеті можна зосередитися саме на тих питаннях і видах діяльності, які мають найбільшу навчальну цінність і які неможливо або недоцільно повноцінно замінити іншими форматами.

Це можуть бути, зокрема:

• проведення або повторення ключової демонстрації;
• безпосереднє спостереження фізичного явища;
• робота з фізичними приладами;
• виконання найважливішої частини лабораторної чи практичної роботи;
• демонстрація експерименту вчителем;
• аналіз отриманих експериментальних результатів;
• уточнення складних або фундаментальних теоретичних положень;
• виконання досліду, результати якого є основою для подальшого навчання;
• презентація та обговорення результатів попередньої самостійної роботи учнів.

П1 слід розглядати не як вимогу провести весь урок виключно в кабінеті, а як визначення пріоритетної навчальної складової, для якої кабінет фізики забезпечує найкращі умови.

Це дає змогу реалізувати принцип: «Опрацювати доступне — не втратити необхідне — за першої можливості компенсувати те, що потребує кабінету фізики».

4. Пріоритет П2 — очна робота в укритті / самостійна робота

П2 використовується тоді, коли учитель із класом змушений залишити кабінет фізики та продовжити освітню діяльність в укритті. Водночас частина учнів може не мати можливості перебувати разом із класом. Для них передбачається асинхронна самостійна робота, спрямована на досягнення співвідносного навчального результату.

4.1. Особливості роботи в укритті

Укриття не слід розглядати як звичайний навчальний кабінет. Навчання в укритті не є автоматичним продовженням уроку; воно залежить від безпекових умов, облаштування укриття, тривалості перебування та педагогічної доцільності. Під час планування необхідно враховувати:

• обмежений простір;
• неможливість вільного переміщення;
• значну кількість учнів;
• можливий шум;
• відсутність лабораторного обладнання;
• обмежений доступ до електроенергії;
• можливу відсутність Інтернету;
• необхідність раптово припинити діяльність.

Тому діяльність в укритті має бути мобільною, короткою, завершеною та безпечною.

4.2. Види роботи учнів / учениць в укритті

• аналіз життєвих ситуацій;
• ситуаційні кейси;
• практико-орієнтовані задачі;
• робота з малюнками та схемами;
• аналіз графіків;
• робота з таблицями;
• прогнозування результатів експерименту;
• аналіз готових експериментальних даних;
• пошук фізичних помилок;
• встановлення відповідностей;
• фізичні диктанти;
• проблемні запитання;
• короткі дослідницькі завдання;
• робота з картками;
• індивідуальна та парна робота;
• формулювання висновків;
• взаємоперевірка.

При цьому бажано уникати діяльності, яка потребує значного простору, складного обладнання, активного переміщення учнів, тривалого безперервного виконання або використання небезпечних предметів чи речовин.

5. Пріоритет П3 — дистанційне навчання

П3 передбачає організацію навчання, коли учні не перебувають разом із учителем в одному приміщенні. Можливі два взаємодоповнювальні варіанти.

5.1. Синхронне дистанційне навчання

Заняття проводиться за допомогою інструментів комунікації Meet, Zoom або іншого доступного засобу комунікації.

Учень:

• бере участь в обговоренні;
• відповідає на запитання;
• працює з демонстраціями;
• аналізує відеоексперименти;
• виконує розрахунки;
• розв’язує задачі;
• працює з графіками та таблицями;
• використовує цифрові моделі;
• формулює висновки;
• виконує поточну самоперевірку.

Дистанційний урок не повинен перетворюватися на тривалу відеолекцію.

5.2. Асинхронне навчання

Асинхронна робота особливо важлива в умовах нестабільного Інтернету, різного місця перебування учнів, неможливості одночасного підключення та тривалих перерв у синхронному навчанні.

Асинхронний матеріал має бути самодостатнім. Бажана структура:

• Мета роботи.
• Що потрібно пригадати.
• Коротке пояснення нового матеріалу.
• Приклад застосування.
• Самостійне завдання.
• Практико-орієнтоване або ситуаційне завдання.
• Перевір себе.
• Висновок.
• Завдання підвищеної складності — за потреби.

Учень має розуміти: що вивчати → що зробити → як перевірити себе → який результат продемонструвати вчителю.

7. Принцип збереження експериментальності фізики

Фізика не повинна втрачати експериментальну складову навчання через неможливість постійно працювати в кабінеті фізики. Якщо виконання реального експерименту неможливе, експериментальна діяльність учнів може реалізовуватися в інших формах:

• спостереження та аналіз відеодемонстрацій;
• аналіз відеоекспериментів;
• виконання віртуальних експериментів;
• аналіз готових експериментальних даних;
• прогнозування результатів досліду;
• визначення умов і послідовності проведення досліду;
• опрацювання таблиць, графіків та інших результатів експерименту;
• формулювання висновків за результатами дослідження.

Віртуальний або відеоексперимент не слід автоматично розглядати як повноцінну заміну реальному експерименту, якщо навчальна мета передбачає формування практичних навичок роботи з обладнанням.

8. Принцип еквівалентності навчальних результатів

Різні формати можуть передбачати різні види діяльності, але вони мають бути спрямовані на досягнення співвідносних результатів. Форми діяльності можуть бути різними, але в усіх випадках учень має отримати можливість продемонструвати розуміння відповідної фізичної закономірності.

9. Принцип практико-орієнтованості

Навчання фізики має бути пов’язане з реальними життєвими ситуаціями та практичними завданнями, у яких учні можуть застосовувати фізичні знання для пояснення явищ, аналізу ситуацій, розв’язування проблем і прийняття обґрунтованих рішень.

Практико-орієнтовані завдання доцільно добирати з контекстів, близьких до досвіду учнів, зокрема:

• побутові ситуації та повсякденні явища;
• технічні пристрої та об’єкти;
• транспорт;
• енергетика та енергоощадність;
• будівництво;
• природні явища;
• сучасні технології;
• безпекові ситуації;
• використання фізичних приладів і технологій у повсякденному житті.

Особливо важливо, щоб практико-орієнтованість не зводилася лише до наведення прикладів застосування фізики. Учень має виконувати конкретну пізнавальну або практичну дію: визначити, порівняти, обчислити, спрогнозувати, пояснити, обрати спосіб дії, оцінити результат або запропонувати розв’язання проблеми.

10. Принцип модульності навчальної діяльності

Навчальні матеріали для нестабільних умов доцільно будувати з окремих завершених модулів.

Наприклад: «Пригадайте → спостерігайте → поясніть → застосуйте → перевірте».

Кожен модуль має мати самостійний навчальний результат. Це дозволяє швидко припинити роботу, продовжити її пізніше, не втрачати вже отриманий результат та адаптувати тривалість роботи до конкретних умов.

11. Принцип мінімальної технологічної залежності

Для ключових тем бажано мати два варіанти матеріалів: цифровий і офлайн.

Офлайн-матеріали можуть містити:

• короткий навчальний текст;
• схеми;
• таблиці;
• формули;
• задачі;
• ситуаційні кейси;
• картки;
• алгоритми;
• завдання для самоперевірки.

Це забезпечує можливість продовження навчання навіть за відсутності електроенергії або інтернету.

12. Принцип «одна тема — кілька сценаріїв»

Під час підготовки навчальної теми бажано одразу передбачити основний сценарій — кабінет; адаптований сценарій — укриття; дистанційний сценарій — синхронна або асинхронна робота. Це дозволяє вчителю не створювати новий урок у стресовій ситуації.

13. Принцип активної діяльності учня

У будь-якому форматі навчання учень має бути активним учасником освітнього процесу, а не лише отримувати й відтворювати готову інформацію. Навчальна діяльність має передбачати виконання учнем конкретних інтелектуальних, практичних, дослідницьких або комунікативних дій, спрямованих на досягнення визначеного навчального результату.

Залежно від змісту навчальної теми та умов роботи учень може:

• порівнювати фізичні явища, процеси, величини, об’єкти та способи їх дослідження;
• класифікувати об’єкти та явища за визначеними ознаками;
• аналізувати інформацію, результати спостережень, дослідів, експериментів, таблиці та графіки;
• прогнозувати перебіг фізичних явищ і результати дослідів;
• пояснювати фізичні явища, процеси та принципи дії технічних пристроїв;
• виконувати розрахунки та оцінювати отримані результати;
• моделювати фізичні процеси та ситуації;
• аргументувати власну думку, обґрунтовувати спосіб розв’язання або зроблений вибір;
• формулювати висновки на основі опрацьованої інформації, спостережень чи отриманих результатів;
• застосовувати фізичні знання для розв’язування практичних і ситуаційних завдань.

Важливо: навіть за умов обмеженої участі вчителя, роботи в укритті або дистанційного навчання завдання має бути побудоване так, щоб учень щось робив із навчальним матеріалом, а не лише читав, слухав чи переглядав його.

14. Принцип диференціації

Завдання доцільно формувати на різних рівнях складності:

Початковий —  учень упізнає, називає, відтворює, виконує за безпосередньою допомогою.

Середній — учень використовує вивчені поняття, формули, закони та алгоритми у знайомій, стандартній ситуації.

Достатній — учень аналізує умову, встановлює зв’язки, обирає відомий спосіб і застосовує його в ситуації, яка відрізняється від опрацьованої на уроці.

Високий — учень самостійно визначає спосіб дії в новій або нестандартній ситуації, комбінує знання, висуває й перевіряє припущення, оцінює результати, пропонує власне рішення, модель або продукт.

Це дозволяє організовувати роботу учнів із різним рівнем підготовки навіть в умовах обмежених можливостей учителя.

15. Принцип самостійності учня

Особливо в умовах асинхронного навчання необхідно поступово формувати здатність учня планувати свою роботу, користуватися навчальним матеріалом, виконувати завдання за інструкцією, перевіряти результат, знаходити помилки, формулювати висновки та повідомляти вчителю про результат.

16. Принцип відкладеного експерименту

Якщо через повітряну тривогу або інші обставини реальний експеримент провести неможливо, доцільно використовувати модель: «передбачення → аналіз → підготовка → реальний експеримент за першої можливості → порівняння прогнозу з результатом».

Таким чином, експеримент не зникає з навчального процесу, а його проведення переноситься.

17. Принцип наступності між форматами

При поверненні до кабінету фізики вчитель не повинен автоматично повторювати весь матеріал, який учні вже опрацювали в укритті або дистанційно.

Доцільно визначити: що учні вже знають; які завдання виконали; які результати отримали; які помилки виникли; що необхідно перевірити експериментально.

Це дозволяє використовувати час у кабінеті саме для тієї діяльності, яку неможливо якісно здійснити в іншому форматі.

18. Принцип оцінювання результатів навчання

Формат навчання не повинен сам по собі визначати оцінку учня. Під час оцінювання враховуються:

• розуміння фізичних понять;
• правильність застосування законів і закономірностей;
• уміння пояснювати;
• уміння аналізувати;
• робота з даними;
• аргументація;
• самостійність;
• уміння робити висновки;
• експериментальні вміння — коли вони є предметом оцінювання.

Для різних форматів можуть використовуватися: усне опитування, письмові роботи, картки, задачі, тести, аналіз ситуацій, результати експерименту, цифрові завдання, короткі звіти, самоперевірка, взаємоперевірка.

19. Принцип психологічної доцільності

Організація навчання фізики в умовах війни має враховувати можливий підвищений рівень психологічного напруження учнів, їхню втому, зниження концентрації уваги та потребу в передбачуваній і безпечній організації навчальної діяльності.

У будь-якому форматі навчання доцільно:

• формулювати чіткі, короткі та зрозумілі інструкції;
• забезпечувати передбачувану структуру навчальної діяльності та зрозумілу послідовність її етапів;
• визначати реалістичний обсяг навчальних завдань відповідно до умов роботи;
• надавати перевагу посильним завданням із чітко визначеним очікуваним результатом;
• уникати надмірного навчального навантаження та необов’язкового дублювання завдань;
• не створювати додаткового психологічного тиску через надмірну конкуренцію, жорстке порівняння результатів або постійне змагання між учнями;
• передбачати можливість безпечно призупинити або перенести виконання завдання через зміну безпекової ситуації;
• підтримувати доброзичливу взаємодію та зосереджувати увагу учня на поступовому досягненні навчального результату.

Водночас психологічна доцільність не означає спрощення змісту навчання чи зниження очікуваних результатів. Вона передбачає адаптацію обсягу, темпу, способу подання матеріалу та організації діяльності учнів до конкретних умов, зберігаючи змістову сутність навчання.

20. Принцип безпечної організації експериментів

У будь-якому форматі перевага надається безпечним дослідженням. Не рекомендується пропонувати учням самостійно виконувати експерименти, що потребують:

• відкритого вогню;
• небезпечних хімічних речовин;
• підключення до електромережі;
• потенційно травмонебезпечних пристроїв;
• спеціального обладнання, відсутнього в учня.

Особливо це стосується домашніх експериментів!

21. Принцип завчасної підготовки

Учитель не повинен готувати альтернативний урок лише після оголошення повітряної тривоги.

До початку навчального року або семестру бажано мати:

• календарне планування;
• визначені уроки П1;
• матеріали для роботи в укритті;
• дистанційні матеріали;
• асинхронні матеріали;
• офлайн-матеріали;
• банк практико-орієнтованих задач;
• банк ситуаційних кейсів;
• короткі інструкції для учнів;
• матеріали для швидкого оцінювання.

22. Принцип організації роботи учнів, які перебувають поза місцем очного навчання

Якщо під час очного уроку через оголошення повітряної тривоги клас має перейти до укриття, учні, які не можуть перебувати разом із класом і продовжують навчання дистанційно, не повинні втрачати навчальний час, але їхня безпека має безумовний пріоритет над продовженням навчальної діяльності.

Завдання для самостійної або дистанційної роботи таких учнів доцільно визначати заздалегідь, до початку уроку, та розміщувати у звичному для них цифровому середовищі. Це дає змогу в разі оголошення повітряної тривоги не витрачати час на формулювання та пояснення завдання під час переходу класу до укриття.

До початку уроку вчитель має передбачити можливість переривання спільної роботи та заздалегідь визначити для учнів, які перебувають поза місцем очного навчання:

• навчальний матеріал для опрацювання;
• завдання, яке необхідно виконати;
• очікуваний результат;
• спосіб виконання та подання результату;
• місце розміщення необхідних навчальних матеріалів.

У разі оголошення повітряної тривоги вчитель насамперед повідомляє учнів, які перебувають поза місцем очного навчання та знаходяться в місцевості, де також оголошено повітряну тривогу, про необхідність припинити навчальну роботу та перейти до найближчого безпечного місця або укриття відповідно до місцевих правил безпеки. Продовження або відновлення роботи з навчальним матеріалом можливе лише після скасування повітряної тривоги та за умови безпечного перебування учня.

Якщо учень перебуває в місцевості, де повітряна тривога не оголошена, він може продовжити виконання заздалегідь визначеного завдання у дистанційному або асинхронному форматі.

Завдання для учнів, які продовжують навчання самостійно, має бути пов’язане з тією самою навчальною темою та спрямоване на досягнення співвідносного навчального результату, але може відрізнятися за способом діяльності відповідно до доступних учневі умов.

Після відновлення спільного навчання результати самостійної роботи доцільно використати для зворотного зв’язку, обговорення, коригування навчальних результатів та подальшої діяльності класу.

23. Принцип коригування та ущільнення навчального матеріалу

У разі систематичних переривань освітнього процесу необхідно не механічно скорочувати зміст навчання, а визначати його структурні та змістові опори. Коригування і, за потреби, ущільнення матеріалу мають здійснюватися без втрати ключових очікуваних результатів навчання.

Доцільно об’єднувати змістовно пов’язані питання, переносити другорядні види діяльності у самостійну роботу, використовувати інтегровані завдання та скорочувати повторення, якщо учні вже продемонстрували відповідний результат.

24. Принцип єдності методичних підходів для 7–11 класів

Загальні принципи та сценарії організації навчання мають бути спільними для 7–11 класів. Водночас конкретні види діяльності, рівень самостійності учня, складність задач, характер експериментів та обсяг асинхронного матеріалу визначаються віковими особливостями учнів, змістом відповідної навчальної програми та очікуваними результатами навчання.

25. Рекомендована структура навчального матеріалу

Для кожної теми доцільно поступово створювати єдиний комплект:

• Матеріал для кабінету — пояснення, демонстрації, лабораторні та практичні роботи.
• Матеріал для укриття — кейси, задачі, картки, аналіз даних, схеми, проблемні запитання.
• Матеріал для синхронної дистанційної роботи — презентація, відео, демонстрації, цифрові моделі, інтерактивні завдання.
• Матеріал для асинхронної роботи — самодостатній навчальний модуль.
• Офлайн-версія — матеріал, який можна використати без електроенергії та Інтернету.
• Матеріали для оцінювання — короткі завдання, тести, задачі, критерії та інструменти самоперевірки.

26. Загальний алгоритм дій учителя

Якщо урок відбувається в кабінеті: П1 → проводимо заплановану діяльність.

Якщо оголошено повітряну тривогу: безпека → перехід до укриття → організація П2.

Якщо учні перебувають в укритті: учні в укритті виконують адаптовану очну діяльність; учні, які не можуть бути в укритті, отримують асинхронне завдання.

Якщо навчання здійснюється дистанційно: П3 → синхронний або асинхронний формат.

Якщо відсутні електроенергія та Інтернет: офлайн-матеріал → робота з друкованими матеріалами → результат передається вчителю за першої можливості.

27. Єдина методична модель для 7–11 класів

Усі рекомендації та календарні плани для 7–11 класів доцільно будувати за єдиною схемою: тема → очікуваний результат → П1 → П2 → П3 → оцінювання.

П1 відповідає на запитання: що учень має зробити в кабінеті фізики, використовуючи реальне обладнання?

П2: що учень може зробити в укритті або самостійно, якщо клас не може продовжити роботу в кабінеті?

П3: що учень може зробити під час синхронного дистанційного або асинхронного навчання?

28. Основний принцип побудови майбутнього календарного планування

Календарне планування 7–11 класів не повинно містити детального опису всіх можливих цифрових, офлайн-, дистанційних та очних форматів. Загальні способи організації діяльності вже визначаються цими методичними рекомендаціями.

У календарному плануванні вони лише конкретизуються для кожної теми у трьох колонках:

• П1. Кабінет фізики — що роблять учні в кабінеті.
• П2. Укриття / самостійна робота — що роблять учні в укритті або самостійно.
• П3. Дистанційне / асинхронне навчання — що роблять учні дистанційно або асинхронно.

29. Інтерактивні посилання на готові навчальні матеріали

Календарне планування має бути не лише орієнтиром для визначення змісту та формату роботи, а й практичним навігаційним інструментом для вчителя. Тому в кожній комірці планування, де зазначено конкретний вид навчальної діяльності учнів, передбачається активне гіперпосилання на відповідний підготовлений навчальний матеріал.

Перейшовши за таким гіперпосиланням, учитель зможе отримати конкретні завдання, інструкції, робочі аркуші, ситуаційні кейси, практико-орієнтовані задачі, матеріали для аналізу експериментів, презентації, відеоматеріали або інші дидактичні матеріали, необхідні для організації відповідної діяльності учнів.

Залежно від формату навчання ці матеріали можуть бути призначені для безпосереднього використання на уроці, роботи в укритті, синхронного дистанційного навчання або самостійного асинхронного опрацювання. За можливості для матеріалів, які використовуються в умовах обмеженого доступу до електроенергії чи Інтернету, має передбачатися придатна до друку офлайн-версія.

Система матеріалів має бути динамічною. Додаткові методичні, дидактичні та інтерактивні матеріали для реалізації календарного планування будуть систематично поповнюватися на сайті фізики Інституту післядипломної освіти. Планується щотижневе оновлення відповідного банку матеріалів, що дасть учителям змогу поступово розширювати набір готових ресурсів для роботи з учнями в різних умовах.

Таким чином, календарне планування виконує подвійну функцію: визначає рекомендований спосіб організації навчальної діяльності та забезпечує безпосередню навігацію до готових матеріалів для її реалізації. Учитель не повинен самостійно розробляти всі альтернативні завдання для кожної теми — за наявності відповідного посилання він може перейти до підготовленого матеріалу, адаптувати його за потреби, роздрукувати або використати безпосередньо під час уроку.

Підсумок

Запропонована модель виходить із того, що воєнні умови не повинні визначати якість навчання фізики, але вони мають визначати гнучкість способів його організації.

Основою цієї моделі є: безпека → безперервність → адаптивність → збереження експериментальності → активна діяльність учня → практична спрямованість → самостійність → доступність → наступність → оцінювання результату.

П1 — кабінет фізики: максимальне використання реального експерименту та обладнання.

П2 — укриття / самостійна робота: адаптована очна діяльність учнів та еквівалентна асинхронна робота тих, хто не може бути разом із класом.

П3 — дистанційне / асинхронне навчання: синхронна взаємодія з учителем або самостійне опрацювання навчального матеріалу.

Ця трирівнева модель є спільною для всіх класів — від 7-го до 11-го, а відмінності між класами визначатимуться змістом конкретної навчальної програми, складністю матеріалу, характером експериментів та очікуваними результатами навчання.

Календарне планування також має бути пов’язане з постійно оновлюваним банком готових матеріалів: гіперпосилання в комірках планування забезпечуватимуть учителю швидкий доступ до конкретних завдань та ресурсів, а щотижневе поповнення матеріалів на сайті фізики Інституту післядипломної освіти забезпечуватиме поступове розширення цього банку.